В західній частині Англії знаходиться півострів Корнуолл – популярне місце відпочинку британців і іноземних туристів. Він привабливий не тільки кліматом і красою пейзажів. Це земля переказів про короля Артура, міфів про друїдів, історій про піратів, контрабандистів і корабельні аварії.
Так склалося, що багато визначних пам’яток Корнуолла певним чином пов’язано з водою. Найзахіднішу точку Британії, легендарний Land’s End (кінець землі), омиває Атлантичний океан. Рівнина круто обривається побережжям, і погляду відкривається приголомшлива морська панорама. Острів?гора St.
Michael з середньовічним замком на вершине – свого роду атракціон: кам’яниста дорога, що сполучає його з материком, оголюється тільки під час сильного відливу. Піратськими історіями про капітана Дрейке славиться найбільший порт туманного альбіону місто Плімут. Та і Пензанс, останній залізничний пункт західного побережжя країни, – теж морське місто.
Едем
Одноманітність і мізерність рослинності прибережних областей скрашені живописними бухтами і морськими видами, піщаними мілинами і крутими кручами. Материкова частина Корнуолла дуже багата корисними копалини, зокрема оловом. Але смутна монотонність тутешнього ландшафту абсолютно позбавлена яких?либо визначних пам’яток.
Так було до 1999 року, поки уряд Британії в рамках програми “Міленіум” (а заразом і з метою розвитку цього краю) не задумав розбити тут грандіозні ботанічні сади, що демонструють глобальний зв’язок всього живого і залежність людини від рослинного світу.
Уявіть собі досить глибокий і обширний котлован, що залишився на місці колишніх кар’єрів. Подібний пейзаж – не рідкість для центральної частини Корнуолла. Одне з таких відкритих вироблень для здобичі білої глини площею в 15 гектарів поблизу містечка Сент-остел (St. Austell) і вирішили перетворити на земний рай.
Повністю роботи ще не завершені, але вже зараз це одне з найпопулярніших і відвідуваних місць в Англії.
“Міхури” землі
Добираємося до “Едему” рано вранці. Він тільки що відкрився, а на стоянці для екскурсійних автобусів вже майже не залишилося вільних місць. І це притому, що автопоїздка з Лондона займає близько п’яти-шести годин.
З оглядового майданчика, що знаходиться недалеко від автобусної зупинки, відкривається справді приголомшуючий вигляд! Внизу, подібно до казкових шатрів, блищавши на сонці незвичайним покриттям, розкинулися гігантські білі міхури. Не менший подив викликає і людський потік, що стікає з схилу кар’єру до цих циклопічних споруд.
This entry was posted on Четвер, Березень 25th, 1999 at 06:15 and is filed under Великобританія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed.