Цигани, Трансільванія, кровопивець Дракула, вино і кукурудза – ось, загалом, і все, що більшості з нас відомо про Румунію. Живописна природа, запаморочливі гірські ущелини, розписані храми Буковини, загадкові замки і привітні люди – це, між іншим, теж про Румунію…
Куди?.. Подібне питання задавало мені практично кожний з тих, хто чув, що я збираюся провести чергову відпустку в Румунії. Ймовірно, угледівши в такому несподіваному рішенні якусь приховану каверзу, мої знайомі продовжували акуратно промацувати грунт:
– І що там?
Від місцевих назв (Сучава, Херман, Марамуреш, Поєнарь) не в міру зіпсовані приходили в невимовний захват, не подумавши про те, що і наш нешкідливий топонім Кандалакша для румун цілком може знаходитися за гранню пристойного. Хтось до місця пригадав про кровопивця Дракуле… Загалом, мій вибір для багатьох так і залишився загадкою.
– Слухай, чого хоч показують в місцях з такими підозрілими назвами? – питали мене.
Якщо чесно, я і сама до ладу не знала відповіді на це питання. Вибір був зроблений в деякому розумінні спонтанно, і тому мені до певного часу доводилося тільки відмахуватися: поживемо – побачимо…
Пробачите за тавтологію, але до “пожити” треба було ще дожити, вірніше, доїхати. Чи то по дурості людською, чи то тому, що я, як і більшість народжених повзати, боюся літати, загалом, шлях в країну підозрілих назв я долала поїздом. Якщо ви коли-небудь в своєму житті їздили до далекого Чорного моря, то помножте все на два: час, черги в туалет, прикордонників…
Останніх на шляху до Румунії по залізниці у вашому житті буде так багато, що забудеш про страх і полюбиш відчуття безкрайніх просторів під ногами. Втім, всі ці вусато-сердиті хлопці, наділені владою прикрашати штампікамі чужі паспорти, забуваються геть, як тільки дорога притуляється до живописних схилів Карпат.
Природа – перше, за що чіпляється погляд в цій країні. Прозоре повітря дозволяє оцінити околиці до самого горизонту. Той, у кого є можливість перетнути країну з півночі на південь, зуміє оцінити різноманітність місцевих ландшафтів.
Здалека здається, що плавні схили Південної Буковини (а це, не дивлячись на назву, саму північ Румунії) немов усіяні капустою брокколі – настільки густий і кучерявий тут ліс. У міру просування на південь гори стають вищими, а віражі дорожнього серпантину – крутіше.
Карпати, хоч і не дуже високі (максимум 2544 метри), гордо вважають себе продовженням Альп, а що стосується Південних Карпат, то румуни величають їх не мало не багато Трансильванськімі Альпами. Особливу чарівність місцевим пейзажам додають маленькі гірські селища, куди жителі добираються взагалі незрозуміло як.
Втім, гірські дороги тут цілком стерпні, а місцями навіть набагато краще за таких у великих населених пунктах.
- Названо найдорожче місто Європи Це – Москва
- Найромантичніші курорти і готелі Європи
- Кращі лижні курорти Європи за версією Forbes
- По Європі на автомобілі
- Охота на вампірів або Подорож до Трансільванії
This entry was posted on Понеділок, Липень 12th, 1999 at 06:15 and is filed under Цікаве. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed.