Також увечері треба обов’язково побачити кремль. На заході його стіни стають рожевими, і збудований Іоной диво-град перетворюється на казковий замок. Він підноситься над спорожнілим, ніби вимерлим містом, якому скоро виповниться 1150 років. Ростов вже прожив більше 400 тисяч днів, і один з них, сьогоднішній, – ваш.
Борис, Гліб і Жан-Поль Сартр
Є ще одна вагома причина для того, щоб заночувати в Ростові: рано вранці можна відправитися в Борісоглебській монастир. Не побачити його, опинившись в тих краях, – так само протиприродно, як самого себе обокрасть. У 1961 році туди приїжджав французький філософ і письменник Жан-Поль Сартр. Він потім сказав: “Ніде в світі я не бачив такої обителі. Це вище за романські монастирі у Франції.
Ніде на світі я не зустрічав такого повного злиття людини і природи”.
До монастиря від міста менше 20 кілометрів. Раніше тут були глухі ліси, та і зараз ще дорога петляє між дерев. Проїжджаєш через сосновий бір, дорога скачується з пагорба і перетворюється на вулицю.
Мимо пропливають одноповерхові будиночки з різьбленими наличниками, і раптом зліва по ходу, відразу за старою спорудою з табличкою “Гасова лавка”, – фортеця! Високі, під 12 метрів, стіни з трьома рядами бійниць, башти під гостроверхими шатрами, і вороняче кричить над цибулинами православних куполів.
Монастир цей і зводили як фортеця: XIV століття – часи неспокійні. Місце для будівництва визначив особисто Сергий Радонежській. Спочатку все тут було зроблено з дерева, і лише через півтора сторіччя з’явилися перші кам’яні споруди. У 1524 році освячений собор Бориса і Гліба, святих страстотерпцев. Через два роки поряд піднялася Благовещенськая церква.
А в XVII столітті поставили північні і південні ворота, що прикрасили монастир, з баштами і надвратнимі церквямі, причому приклав до цього руку вже відомий нам Іона Сисоєвіч, великий “архітектор” землі Ростовської.
Сюди приїжджали Іван Грізний і Катерина II. А Дмитро Пожарській і Кузьма Мінін перед походом на Москву відвідали старика Ірінарха, що проживав в монастирі, щоб отримати його благословення.
Праведника тут почитали настільки, що до цих пір зберігають келію-каплицю, що примикає до монастирської стіни, в якій він прожив затворником довгі 25 років, творить молитви і катуючи плоть важкими верігамі (до речі, вага їх перевищувала 150 кілограмів). А в Ільінськом прибудові Борісоглебського собору можна побачити гробницю Ірінарха Затворника.
На монастирську стіну (тут знаходиться філіал Ростовського музею) піднімаються, купивши в касі квиток.
Потрібно пройти по стіні уздовж довгого ряду бійниць, потім – в кутову башту, тепер – вгору по дерев’яних сходах, туди, куди доступ дітям заборонений, тому що у результаті опинишся на маленькому майданчику на самому верху, звідки до землі цілих 38 метрів! З монастирських башт околиці є видимим на півтора десятки кілометрів.
Будь Ростов ближче кілометрів на п’ять, напевно можна було б і його побачити.
- Місто знайомий до сліз
- Анапа – це сонячне веселе місто
- Названо найдорожче місто Європи Це – Москва
- Кострома
- Нижній Новгород – волжськая перлина
This entry was posted on Четвер, Вересень 2nd, 1999 at 06:15 and is filed under Росія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed.