В Бутане теж живуть на 5 доларів в тиждень, люблять гриби і сир, а “промислову” їжу практично не вживають.

В Гренландії здобута силами розділу сім’ї дичина покоїться поряд із стегенцями з супермаркету. М’яса дуже багато їдять в Австралії – близько 50 фунтів в тиждень, і запивають його колосальною кількістю солодкої газованої води, а в Малі тижневий раціон – декілька мішків зернових і небагато овочі.

Захід загрузнув в “фабричній” їжі, витрачає на неї силу-силенну грошей, страждає від цього ожирінням і іншими недугами, тоді як усюдисуща продукція Coca-cola або Pepsi прийшла майже в кожен будинок на планеті. Якщо, перегортаючи книгу Мензеля, намагатися зробити глобальні висновки, то картина виходить сумна.

Проте не варто забувати, що в кожному розділі перед нами життя гастронома конкретної сім’ї, а не якась статистична модель, думки про яку будуть справедливі і для більшості населення всієї країни. Тому дослідження Мензеля – це скоріше привід задуматися про власну культуру живлення.
Що буде, якщо викласти на стіл тижневі харчі? Чи буде він так само живописний, з каскадом різноколірних овочів і фруктів, як в сім’ї Мендоза (Гватемала)? Або більше схожий на стіл сім’ї Малонсон (Канада) з великою рибиною посередині в оточенні шинки і сиру чеддер? Спостереження за буденним може бути надзвичайно увлекательним.

1. Сонячний уїкенд у яких заморських країнах можна відпочити на вихідних
2. Кращі способи подорожувати по світу безкоштовно
3. 10 нових чудес світу
4. Нова Зеландія для початківців або весільну подорож на край світу
5. Не сезон а суцільний оксамит

Pages: 1 2

This entry was posted on Вівторок, Січень 19th, 1999 at 06:15 and is filed under їжа. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed.