Мало хто з наших співвітчизників, відправившись до Іспанії, мине на своєму шляху Барселону. Справа не в тому, що саме вона, а не столичний Мадрид приймає більше всього регулярних рейсів з Москви.
І не в тому, що під боком у Барселони розташовані найпопулярніші серед росіян курорти, включаючи острівні Ібіцу і Мальорку.

Просто це місто – справжня шкатулка з сюрпризами, головним з яких, без сумнівів, залишається шедевр геніального архітектора Антоніо Гауді – собор Святого сімейства (Sagrada Familia). Порівняно з цим чудом світу меркнуть всі інші визначні пам’ятки Барселони.

Смерть на порозі вічного життя

Натовпи туристів, що остовпіли, задерли голову до шпилів, що неслися увись, для іспанців вже не в новинку. В’їжджаючи на соборну площу, водії рефлекторно знижують швидкість – інакше жертви не минути.

А в 1926 році, коли зведення храму йшло повним ходом, недалеко від будмайданчика проклали вітку першого в місті трамвая. І треба ж було так трапитися, що першою жертвою його став найвідоміший громадянин Барселони – архітектор Антоніо Гауді.
Йшов 74-річний старий на вечірню молитву – з собору, що став йому справжнім будинком. По сторонах не дивився. Швидше за все перед уявним поглядом майстра стояла не сучасна йому споруда, а закінчене творіння, яким воно з’явиться очам майбутніх поколінь.

Тому що головне потрясіння переживають не ті, хто обмежився зовнішнім оглядом Sagrada Familia з вулиці і черговими фоткамі “на фоні”. Їх захоплення ніщо в порівнянні з тим, що випробовуєш всередині, побачивши макет собору.
Тільки тоді починаєш усвідомлювати, що нинішня будівля, із-за якої мільйони людей зі всього світла їдуть до Барселони, – лише одна восьма або одна десята тієї грандіозної споруди, яким воно колись стане! Один з бічних порталів – не більш…

Вісімдесят років тому обличчя найзнаменитішого барселонца мало кому було відомо – Гауді панічно уникав фотографів і інтерв’юєрів.
І коли 7 червня 1926 року трамвай збив старого, що забарився на рейках, в бідному поношеному одязі, без грошей і документів, що постраждав ніхто не дізнався, а таксисти відмовлялися везти його в довколишню лікарню (пізніше муніципальна поліція оштрафувала їх за ненадання допомоги пораненому). Із запізненням вмираючого Гауді все ж таки доставили в клініку, де записали під чужим ім’ям.
Коли ж люди дізналися, хто вмирає на лікарняному ліжку, Гауді встиг сповідатися.

Він відійшов в світ інший, звідки йому, мабуть, легше було спостерігати, як тягнуться до неба придумані їм ажурні шпилі, 12 червня. А тіло архітектора, попрощатися з яким прийшло півміста, навіки залишилося в крипті (підземній каплиці) споруджуваної будівлі. Добудувати його для барселонцев з тих пір стало справою чести.
Напевно, є в цьому якась вища справедливість – хто ж краще догляне за роботою, як не сам майстер.

Будівництво століття

1. Весняна Барселона
2. Тонкощі райського життя
3. Весільна подорож в Іспанії
4. 10 міст де варто побоюватися кишенькових злодіїв
5. Один тиждень в Іспанії

Pages: 1 2 3 4 5

This entry was posted on П'ятниця, Травень 14th, 1999 at 06:15 and is filed under Іспанія. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed.